Алергія – це гостра реакція імунної системи людини на певний подразник, не шкідливий для більшості людей. Пилок, цвіль, шерсть тварин, латекс, деякі харчові продукти й укуси комах можуть викликати алергію. Речовини, які викликають алергічну реакцію, називаються алергенами.
Зміст
- Поширеність алергічних захворювань
- Причини розвитку алергічних захворювань
- Особливості розвитку алергічних захворювань
- Класифікація алергічних захворювань
- Загальна характеристика клінічної картини алергічних захворювань
- Діагностика алергічних захворювань
- Лікування алергічних захворювань
- Особливості перебігу, діагностики та лікування алергічних захворювань у дітей
Поширеність алергічних захворювань
Сьогодні алергію називають новою епідемією 21 століття. За різними даними, близько половини населення Землі страждають від тієї чи іншої форми алергії. І цей показник стрімко зростає. Збільшення частоти розвитку алергічних захворювань вчені пов’язують з різким, значним погіршенням екологічної ситуації на планеті, зміною харчових звичок і правил особистої гігієни, зростанням числа потенційних алергенів.
Причини розвитку алергічних захворювань
Щодня людину оточує безліч потенційних алергенів. Найчастіше алергічні реакції провокують:
- харчові продукти (найчастіше яйця, молоко, пшениця, соя, морепродукти, горіхи, фрукти, мед);
- пил (пиловий кліщ, книжковий пил);
- спори грибів або цвілі;
- пилок;
- домашні тварини;
- комахи;
- медичні препарати;
- хімічні речовини;
- фізичні фактори (холод, тепло).
Патогенез алергічних захворювань
Алергічною називається реакція організму на дію алергену (тригеру). Коли людина, схильна до прояву алергії, піддається впливу певного алергену, імунна система реагує шляхом запуску одного з п’яти типів реакції гіперчутливості.
Усі реакції гіперчутливості характеризуються викидом великої кількості медіаторів запалення (гістамін, гепарин, калікреїн, фактори хемотаксису еозинофілів і нейтрофілів, лейкотрієни, фактори активації тромбоцитів, простагландин D2) за допомогою впливу на імунні клітини одного або декількох з нижче перерахованих факторів:
- імуноглобуліни Е, M, G;
- система комплементу;
- імунні комплекси;
- сенсибілізовані імунні клітини.
Велика кількість медіаторів запалення в тканинах організму запускає каскад реакцій, що призводить до розвитку типової для алергії клінічної картини.
Класифікація алергічних захворювань
Патогенетично все алергічні захворювання розвиваються за одним з п’яти типів алергічних реакцій:
- анафілактична або атопічна;
- цитотоксичні, цитолітичні;
- клітинні;
- аутоімунні
- реакції імунних комплексів.
Також широко використовується класифікація алергії за етіологічним принципом. Для кожного алергену виділена окрема етіологічна форма алергії.
За тяжкістю перебігу алергії можуть бути поділені на наступні форми:
- з легким перебігом;
- з середньо важким перебігом;
- з тяжким перебігом;
- з дуже важким перебігом.
За характером перебігу захворювання алергія має такі форми:
- інтермітуюча (епізодична або сезонна);
- персистуюча (постійна, позасезонна);
- гостра;
- підгостра;
- хронічна;
- рецидивуна (повторювана).
Залежно від характеру клінічної картини виділяють місцеву та системну форми алергії.
Крім того, окремі нозологічні форми алергії виділені для алергічних реакцій з характерним ураженням певних органів і систем (риніт, кон’юнктивіт, бронхіт та інші).
Загальна характеристика клінічної картини алергічних захворювань
Алергія легкого, помірного та тяжкого ступенів має такі симптоми:
- до легкої форми прояву симптомів алергії належать локальні реакції (ураження певної області тіла): висип або кропив’янка; свербіж, сльозотеча / почервоніння очей, сінна лихоманка та нежить. Легкий ступінь реакції не поширюється на інші частини тіла;
- до помірних реакцій належать симптоми, які поширюються на інші ділянки тіла й можуть включати свербіж, кропив’янку та / або набряки, а також ускладнене дихання;
- у разі важких алергічних реакцій до класичних алергічних симптомів приєднуються ознаки ураження різних органів і систем організму з порушенням їхніх функцій;
- найтяжчою формою алергічної реакції є анафілактичний шок, який являє собою досить рідкісну, але надзвичайно небезпечну для життя, важку алергічну реакцію, яка з’являється раптово й поширюється на все тіло. Анафілаксія може початися з сильного свербежу очей або обличчя. Протягом декількох хвилин з’являються більш серйозні симптоми, включаючи набряк горла (який може викликати проблеми з ковтанням і диханням), біль у животі, судоми, блювоту, діарею, кропив’янку та ангіоневротичний набряк. У пацієнта також може спостерігатися сплутаність свідомості або запаморочення, оскільки анафілактичний шок може викликати різке падіння кров’яного тиску.
Діагностика алергічних захворювань
Діагностична програма з виявлення алергії обов’язково повинна включати:
- вивчення скарг та анамнезу життя, хвороби, сімейного анамнезу;
- загальний огляд (шкірних покривів, слизових, пальпація шкіри та підшкірної клітковини, аускультація серця й легенів);
- лабораторну діагностику (аналіз крові, сечі, калу, мікроскопічне дослідження мокротиння, імунограма).
- специфічні алергологічні методи дослідження:
- ALEX тест;
- вивчення рівня імуноглобулінів Е;
- елімінаційні та провокаційні тести;
- інструментальні дослідження (рентгенографія, пікфлоуметрія, спірометрія, бодіплетизмографія (вимір функції зовнішнього дихання, бронхоконстрікторний тест, пульсоксиметрія)).
Лікування алергічних захворювань
Головними напрямками в лікуванні алергічних захворювань є:
- елімінаційна терапія;
- медикаментозне лікування;
- специфічна імунотерапія.
Елімінаційна терапія передбачає мінімізацію або, по можливості, повну ліквідацію контакту пацієнта з алергеном.
Усім пацієнтам з алергією призначається гіпоалергенна дієта.
Крім того, існує ряд правил, яких слід дотримуватися для забезпечення ефективності елімінаційної терапії. Оскільки ці правила залежать від характеру етіологічного фактора алергії та, як наслідок, не однакові для різних форм алергії, з ними можна більш детально ознайомиться в статтях, присвячених діагностиці алергії та окремим нозологічним формам захворювання.
Медикаментозне лікування алергії спрямоване на усунення симптомів і корекцію патогенетичних механізмів розвитку алергії. Для лікування алергії можуть використовуватися антигістамінні препарати та глюкокортикоїди, антибактеріальні засоби, агоністи В-адреноблокатори, знеболюючі засоби, інфузійна терапія сольовими розчинами, плазмозамінниками. При ураженні різних органів і систем організму симптоматично можуть використовуватися інші препарати.
Більш детально з лікуванням алергічних захворювань можна ознайомитися, прочитавши відповідну статтю на нашому сайті.
Специфічне лікування алергії передбачає проведення алерген-специфічної імунної терапії (АСІТ). АСІТ дозволяє суттєво знизити активність патологічної реакції, що виникає при контакті організму алергіка з алергеном, шляхом поступового “знайомства” імунної системи хворого з мінімальними кількостями алергену-тригера.
На сьогодні АСІТ є найбільш передовою та ефективною методикою лікування алергії.
Особливості перебігу, діагностики та лікування алергічних захворювань у дітей
Принципової різниці в характері алергічних захворювань у дітей і дорослих немає. Але варто пам’ятати про деякі нюанси.
Так, у дитячому віці ризик розвитку системних ускладнень алергії нижче, але ризик смерті при виникненні таких ускладнень вище, ніж у дорослих.
Пацієнтам дитячого віку слід з особливою обережністю проводити провокаційні діагностичні процедури. Дітям до 3 років вони взагалі протипоказані.
У педіатричній практиці слід враховувати можливість застосування кожного препарату та його дозування залежно від віку дитини та її ваги.