Сироваткова хвороба – це патологія алергічного генезу, яка виникає при введенні чужорідного білка з медичними препаратами (сироватками, препаратами крові, вакцинами, деякими фармакологічними засобами). Симптоми з’являються за кілька годин або днів після парентерального введення алергену (від 3 годин до 12 днів).
Сироваткова хвороба належить до третього типу реакції гіперчутливості (за Джеллом і Кумбсом). Поява алергічних ознак пов’язана з формуванням імунних комплексів з алергенів, аутоалергенів та імуноглобулінів (IgG, IgM), які циркулюють у кровоносній системі людини. Ці комплекси активують лізосомальні ферменти, кініни, гістамін, серотонін та інші медіатори запалення, які запускають ряд патологічних реакцій. Особливістю цього типу алергічної реакції є те, що імунними комплексами уражаються багато органів: нирки, серце, м’язи, суглоби.
Зміст
- Причини виникнення сироваткової хвороби
- Симптоми сироваткової хвороби
- Діагностика сироваткової хвороби
- Методи лікування сироваткової хвороби
- Можливі ускладнення сироваткової хвороби
- Особливості перебігу, діагностики та лікування сироваткової хвороби в дітей
Причини виникнення сироваткової хвороби
Алергія виникає в результаті введення в організм чужорідного білка. Інші молекули (вуглеводи, ліпіди) не провокують імунопатологічний процес. Білки, які входять до складу сироваток, вакцин і деяких лікарських препаратів, є чужорідними для людського організму. Більшість людей нормально переносять парентеральне введення препаратів, проте, зрідка можливе виникнення сироваткової хвороби. Чужорідні білки, які в даному випадку є тригерами запалення, запускають складні імунологічні механізми. Каскад патологічних реакцій супроводжується активацією медіаторів запалення й викликає розвиток сироваткової хвороби.
Які причини цього алергічного захворювання?
- Чужорідні білки, що входять до складу вакцин, сироваток:
-
- протиправцева та протидифтерійна сироватка;
- сироватки, які вводяться з метою профілактики грипу;
- препарати, що вводяться в дитячому віці згідно з графіком профілактичних вакцинацій (щеплення).
- Інші фармакологічні препарати (наприклад, препарати крові).
Можливість виникнення сироваткової хвороби не повинна стати причиною повної відмови від проведення вакцинації. У даному випадку препарати обираються ретельніше, перед їхнім введенням проводиться алергічна проба.
Симптоми сироваткової хвороби
Симптоми сироваткової хвороби дуже варіабельні. Патологія може проявитися висипкою й незначним збільшенням лімфатичних вузлів або важким пошкодженням нирок, серцевого м’яза й суглобів.
Основні симптоми сироваткової хвороби:
- за кілька годин або днів після введення препарату в пацієнта підвищується температура тіла, збільшуються лімфатичні вузли, з’являються різні шкірні висипання;
- при ураженні легенів розвивається гостра емфізема;
- висип – одна з найчастіших ознак сироваткової хвороби; елементи висипки – еритеми, папули – супроводжується сильним свербежем;
- при ураженні суглобів виникає біль у суглобах (хворобливість), набряк і обмеження рухливості через больовий синдром;
- ураження міокарда проявляється зниженням артеріального тиску (АТ), тахікардією;
- патологія нирок супроводжується появою білка (протеїнурія) та крові (мікро- й макрогематурія) в сечі, набряками (з переважною локалізацією на обличчі);
- іноді з’являються симптоми кон’юнктивіту (почервоніння очей, світлобоязнь, сльозотеча).
Діагностика сироваткової хвороби
Діагностика сироваткової хвороби грунтується на даних анамнезу (введення напередодні сироватки або вакцини) та результатах фізикального обстеження (висип, набряки, пропасниця, тахікардія, зниження артеріального тиску, хрипи в легенях тощо).
У разі підозри на сироваткову хворобу пацієнту призначається ряд загальних клінічних аналізів та інструментальних досліджень:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- кал на яйця гельмінтів;
- біохімічний аналіз крові;
- імунограма;
- рентгенографія органів грудної клітки;
- ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та заочеревини.
Методи лікування сироваткової хвороби
Основна мета лікування сироваткової хвороби – максимально швидке й повне виведення з організму препарату, який спровокував патологію, відновлення імунної системи й ліквідація наслідків циркуляції імунних комплексів.
У першу чергу потрібно НЕГАЙНО припинити введення препарату. Для зниження концентрації чужорідного протеїну в організмі хворого проводиться інфузійна терапія, призначаються ентеросорбенти, клізми (при пероральному потраплянні препарату в організм).
Патогенетична терапія передбачає застосування антигістамінних препаратів і глюкокортикоїдів.
Симптоматична терапія призначається відповідно до клінічної картини захворювання:
- серцеві глікозиди та інші кардіологічні препарати (при ураженні серця);
- седативні засоби;
- протизапальні препарати (при артралгії).
Якщо на внутрішньовенне введення сироватки розвивається анафілаксія (імунопатологічна реакція негайного типу), дії лікаря відрізняються:
- припиняють введення препарату;
- вище місця введення накладають джгут;
- призначають глюкокортикоїди, адрено- й симпатомиметики.
Можливі ускладнення сироваткової хвороби
Можливі наслідки сироваткової хвороби пов’язані з ураженням внутрішніх органів:
- ендокардит;
- артрит;
- гломерулонефрит;
- емфізема легенів;
- васкуліт;
- гостра ниркова недостатність;
- пошкодження ЦНС (менінгіт, енцефаліт);
- анафілактичний шок.
Особливості перебігу, діагностики та лікування сироваткової хвороби в дітей
У дітей сироваткова хвороба часто пов’язана із введенням вакцин. Особливих відмінностей у клініці, діагностиці та лікуванні сироваткової хвороби в дітей і дорослих немає.