Псевдоалергія – захворювання, яке клінічно замасковане під алергію, але розвивається за іншими, не алергічними, механізмами. Псевдоалергія – досить поширене захворювання. 70% жителів Землі хоча б раз у житті стикалися з нею. За статистикою, на 1 випадок істинної харчової алергії припадає 8 випадків псевдоалергії.
Зміст
- Причини розвитку псевдоалергії
- Механізми розвитку псевдоалергії
- Симптоми псевдоалергії
- Діагностика псевдоалергії
- Лікування псевдоалергії
- Особливості перебігу, діагностики та лікування псевдо алергії в дітей
Причини розвитку псевдоалергії
Список причин псевдоалергії дуже широкий. До найпоширеніших з них належать:
- харчові продукти;
- медикаментозні засоби;
- хімічні речовини;
- фізичні фактори.
Механізми розвитку псевдоалергії
На відміну від справжньої алергії, псевдоалергія не вимагає для свого запуску контакту антигену з антитілами та виділення великої кількості імуноглобулінів. Розвиток патологічної реакції відбувається за спрощеною схемою. Виражені симптоми з’являються вже при першому контакті хворого з тригерним фактором.
У більшості випадків розвиток псевдоалергії пов’язано з різким підвищенням в організмі рівня гістаміну (найважливішого медіатора запалення). Причини зростання кількості гістаміну можуть бути різними. Рівень гістаміну підвищується при вживанні в їжу великої кількості продуктів, що містять гістамін, порушенні синтезу або метаболізму медіаторів запалення.
Лікарі розрізняють кілька механізмів розвитку псевдоалергії. До головних з них належать:
- виникнення захворювання внаслідок вживання в їжу великої кількості продуктів, що містять медіатори запалення, у першу чергу, гістаміну, а також тираміну, фенілетиламіну й інших біологічно активних речовин. До них належать цитрусові, ферментовані сири, ковбаси, консервована риба;
- виділення великої кількості медіаторів запалення після впливу тригерних факторів на тучні клітини. За цим механізмом частіше діють ліки та фізичні фактори (тепло, холод, тиск);
- порушення процесу інактивації біологічно активних речовин (внаслідок впливу на організм тригерів гістамін не руйнується належним чином, а накопичується в організмі, а після накопичення достатньої кількості запускає каскад патологічних реакцій у тканинах);
- патологічний запуск системи комплементу без впливу комплексу антиген-антитіло;
- механізм, пов’язаний з порушенням метаболізму арахідонової кислоти з подальшим зростанням кількості медіаторів запалення.
Симптоми псевдоалергії
За клінічними проявами псевдоалергію, практично, неможливо відрізнити від справжньої алергії. Псевдоалергія найчастіше розвивається за типом:
- кропив’янки;
- риніту;
- набряку Квінке;
- анафілаксії;
- бронхіальної астми;
- сироваткової хвороби;
- алергічно обумовлених ентероколітів.
Слід зазначити, що на відміну від справжньої алергії, у разі псевдоалергії реакція може виникнути вже при першому контакті з тригером. Як правило, при псевдоалергії реакція виникає при контакті з великою кількістю речовини.
Діагностика псевдоалергії
Діагностика псевдоалергії базується на тих же принципах, що й діагностика істинної алергії. До обов’язкової програми діагностики псевдоалергії мають входити:
- ретельний збір скарг та аналіз анамнезу хвороби, життя пацієнта;
- загальний огляд хворого з деталізацією особливостей висипу, інших змін на шкірі та слизових;
- аналізи крові та сечі;
- копрограма;
- аналізи на дисбактеріоз і приховану кров;
- імунограма;
- дослідження рівня імуноглобулінів Е, G;
- ALEX тест;
- елімінаційний тест.
Лише повністю виключивши можливість істинної алергічної етіології захворювання, можна поставити остаточний діагноз псевдоалергії.
Лікування псевдоалергії
Елімінаційна терапія є головною в лікуванні псевдоалергії. Повне унеможливлення контакту з тригерним фактором дозволяє звести до нуля можливість появи псевдоалергії.
У гострому періоді захворювання з метою зняття симптомів використовують антигістамінні препарати.
У разі тяжкого перебігу можуть застосовуватися глюкокортикостероїди, інфузійна терапія, гемосорбція, плазмаферез.
Особливості перебігу, діагностики та лікування псевдо алергії в дітей
Принципової різниці в клініці, діагностиці та лікуванні псевдоалергії в дітей і дорослих немає. Вважається, що в дитячому віці ризик розвитку псевдоалергії вище, але ризик виникнення серйозних ускладнень вище в дорослих.