Контактний дерматит – це шкірне захворювання, яке виникає в результаті контакту епідермісу з подразнюючими речовинами. Існує два варіанти патології:
- неалергічний контактний дерматит – виникає в результаті контакту шкіри з агресивними речовинами (наприклад, формування пелюшкового дерматиту при контакті ніжної шкіри з калом і сечею);
- алергічний контактний дерматит – приклад імунопатологічної реакції уповільненого типу.
Зміст
- Причини виникнення контактного дерматиту
- Види контактного дерматиту
- Симптоми контактного дерматиту
- Діагностика контактного дерматиту
- Методи лікування контактного дерматиту
- Можливі ускладнення контактного дерматиту
- Особливості перебігу, діагностики та лікування контактного дерматиту в дітей
Причини виникнення контактного дерматиту
Алергічний контактний дерматит – це патологія, яка асоційована з активацією захисних механізмів організму. Перший контакт шкіри з алергеном супроводжується сенсибілізацією імунної системи, тобто здійснюється «перше знайомство» з чужорідним елементом. Цей етап безсимптомний. Але подальший вплив алергену на організм може викликати характерні симптоми захворювання.
Алергічний контактний дерматит належить до категорії «сповільненої алергії». У порівнянні з атопічним дерматитом (IgE-асоційована алергічна реакція негайного типу) алергічний контактний дерматит виникає за деякий час після потрапляння на шкіру алергену. Ці сполуки визначаються імунітетом як чужорідні, у результаті чого запускається каскад імунних реакцій.
Найбільш поширеними алергенами є:
- латекс (який входить до складу рукавичок, медичного обладнання, сосок, деяких іграшок);
- косметичні засоби (парфуми, шампуні, масла, креми, мазі);
- медикаментозні препарати (антибіотики, гормональні засоби);
- харчові алергени;
- побутова хімія;
- органічні алергени (шерсть тварин, пилок);
- метали (особливо – нікель);
- рослини;
- лакофарбова продукція.
Види контактного дерматиту
Контактний дерматит ділиться на:
- простий – виникає в результаті подразнення речовинами, без активації імунопатологічного процесу;
- алергічний – проявляється за деякий час після контакту шкіри з алергеном, оскільки захворювання пов’язане з імунною відповіддю організму.
За перебігом захворювання контактний дерматит може бути гострим і хронічним.
Симптоми контактного дерматиту
Симптоми контактного дерматиту включають:
- почервоніння й набряк шкіри;
- сильний свербіж;
- відчуття печіння, біль у місці патологічного процесу;
- появу характерного висипання: дрібних або великих пухирів;
- після того, як пухирі лопаються, на шкірі з’являється ерозована поверхня;
- можливе лущення шкіри, іноді залишаються пігментні плями;
- при хронічному перебігу шкіра ущільнюється, з’являються ознаки лихеніфікації;
- при гострому перебігу може підвищуватися температура.
Діагностика контактного дерматиту
Найважливішою частиною діагностики контактного дерматиту є ретельний огляд пацієнта й збір анамнезу.
Наявність у хворого іншої алергії (наприклад, харчової), а також алергічних захворювань у близьких родичів свідчить про можливість алергічних реакцій.
Для уточнення діагнозу призначаються додаткові дослідження:
- загальний аналіз крові та сечі;
- імунограма;
- дослідження крові на антитіла IgE (для виключення атопічного дерматиту);
- шкірні (аплікаційні) алергологічні тести.
Методи лікування контактного дерматиту
Основним напрямком у лікуванні пацієнтів з алергічним контактним дерматитом є припинення контакту з алергеном. У більшості випадків цього достатньо для регресії симптомів захворювання.
Медикаментозне лікування застосовується при виражених симптомах захворювання. У таких випадках призначаються антигістамінні препарати з седативною дією.
Для попередження рецидиву захворювання рекомендується:
- використовувати одяг з натуральних тканин;
- віддавати перевагу гіпоалергенним харчовим продуктам;
- дотримуватися правил гігієни;
- періодично обробляти шкіру гіпоалергенними зволожуючими засобами.
Можливі ускладнення контактного дерматиту
На місці пухирів часто з’являються виразки, які служать вхідними воротами для різної бактеріальної флори.
Ускладнення контактного дерматиту, які виникають у разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції:
- піодермія (гнійне ураження шкіри);
- абсцеси;
- флегмони.
Для попередження таких наслідків при перших симптомах хвороби потрібно звернутися до фахівця. Самостійне лікування може призвести до станів, які важко піддаються медикаментозній корекції.
Особливості перебігу, діагностики та лікування контактного дерматиту в дітей
Проблема контактного дерматиту вкрай актуальна для педіатрії, оскільки шкіра дитини надто ніжна й тому частіше зазнає негативного впливу навколишнього середовища. Алергічний варіант контактного дерматиту – рідкісне імунопатологічне захворювання.
Статистичні дані свідчать, що алергічний контактний дерматит більш характерний для дітей раннього віку (до 5 років). У старшому віці переважає простий контактний дерматит.
Шкірні (аплікаційні) алергологічні тести мають меншу діагностичну цінність у педіатричній практиці, оскільки часто дають хибнопозитивний результат.
Лікування дітей з контактним дерматитом практично не відрізняється від лікування дорослих. Але слід пам’ятати, що в дитячому віці препарати та їх дозування повинні підбиратися індивідуально для кожного пацієнта.