Бронхіальна астма – це хронічне запальне захворювання бронхів інфекційно-алергічного генезу, що супроводжується відворотною (тимчасовою) обструкцією верхніх дихальних шляхів. Через порушення надходження повітря в легені хворий знаходиться у стані гіпоксії. Це призводить до ураження не лише органів дихальної системи, а й інших структур.
Зміст
- Причини виникнення бронхіальної астми
- Види бронхіальної астми
- Симптоми бронхіальної астми
- Діагностика бронхіальної астми
- Методи лікування бронхіальної астми
- Можливі ускладнення бронхіальної астми
- Особливості перебігу, діагностики та лікування бронхіальної астми в дітей
Причини виникнення бронхіальної астми
Основним патогенетичним механізмом розвитку бронхіальної астми є алергічна реакція, у результаті якої звужуються бронхи, продукується в’язкий слиз, запалюється слизова оболонка бронхів.
Фактори, що мають значення в розвитку даного захворювання:
- спадкова схильність;
- конституційний тип (ожиріння негативно впливає на перебіг захворювання).
Фактори (причини), що провокують симптоми захворювання, поділяються на ендогенні та екзогенні.
Ендогенні причини:
- емоційний стрес;
- фізичне перенапруження;
- медикаменти (нестероїдні протизапальні препарати, зокрема, аспірин);
- хронічна патологія дихальних шляхів, загострення якої супроводжується бронхообструкцією;
- захворювання шлунково-кишкового тракту, не тлі яких може виникнути харчова алергія.
Екзогенні причини:
- побутові алергени;
- миючі засоби;
- продукти харчування;
- шерсть тварин;
- пір’я птахів;
- цвіль;
- квітковий пилок;
- вихлопні гази;
- дим;
- холодне або сухе повітря;
- інфекційні збудники: бактерії, віруси, найпростіші, грибки.
Види бронхіальної астми
При формулюванні діагнозу етіологічна класифікація не враховується, але вона має значення при призначенні лікування:
- алергічна (екзогенна) – виникає при контакті слизової оболонки з тригерним фактором;
- неалергічна (ендогенна) – розвивається в результаті впливу ендогенних факторів;
- змішана.
Клінічна класифікація бронхіальної астми:
- інтермітуюча;
- персистуюча:
- легка персистуюча;
- средньотяжка персистуюча;
- важка персистуюча.
Залежно від реакції організму на медикаментозне лікування бронхіальна астма може бути контрольованою, частково контрольованою та неконтрольованою.
Симптоми бронхіальної астми
Для бронхіальної астми характерна етапність і циклічність виникнення симптомів. Найчастіше перед нападом бронхоспазму з’являються «провісники»: головний біль, порушення сну, чхання, кашель, свербіж шкіри й очей. Такий стан може тривати від кількох хвилин до кількох днів.
У фазі розпалу у хворого виникають такі ознаки:
- нападоподібний сухий кашель, при якому іноді відходить в’язке склоподібне мокротиння;
- гучне дихання, яке може супроводжуватися свистячими хрипами в грудях;
- задишка з переважним ускладненням видиху (експіраторна задишка);
- відчуття браку повітря й закладеності в грудях;
- вимушене сидяче положення тіла з фіксацією грудної клітини (ортопное);
- неможливість розмовляти;
- хворий «хапає повітря» ротом;
- переляк на обличчі;
- шкірні покриви стають блідими, з’являється синюшність носогубного трикутника, кінчика носа, вух.
Напад задухи закінчується відходженням в’язкого мокротиння, після чого стан хворого поступово поліпшується, відновлюється дихання. Деякий час пацієнт може залишатися загальмованим, відчувати сонливість.
Діагностика бронхіальної астми
Діагностична програма бронхіальної астми повинна включати:
-
- Вивчення скарг і анамнезу, зокрема, виявлення схильності пацієнта і його родичів до алергічних захворювань.
- Загальний огляд: аускультація серця й легенів з визначенням характерних змін (наявність шумів у серці та хрипів у легенях), аналіз характеристик пульсу, серцевих тонів, вивчення шкірних покривів.
- Лабораторні аналізи:
-
-
- загальний аналіз крові та сечі;
- аналіз калу на яйця гельмінтів;
- біохімічний аналіз крові;
- мікроскопічне дослідження мокротиння;
- імунограма;
- ALEX тест – мультикомпонентне алергологічне тестування.
-
- Інструментальні дослідження:
-
- алергічні проби;
- рентгенографія грудної клітини;
- пікфлоуметрія;
- спірометрія, бодіплетізмографія (вимір функції зовнішнього дихання);
- провокаційний (бронхоконстрікторний) тест;
- дослідження газового складу крові за допомогою пульсоксиметра.
Методи лікування бронхіальної астми
Медикаментозне лікування передбачає встановлення контролю за клінічним перебігом захворювання за допомогою мінімальної кількості медикаментів.
Крім забезпечення прохідності дихальних шляхів, важливо ліквідувати причину захворювання, тобто «скорегувати» реакцію імунної системи. Для цього використовується алергенспецифічна імунотерапія. Шляхом поступового введення в організм хворого «винного» алергену синтезуються протиалергенні антитіла.
Немедикаментозне лікування передбачає дієту, фізіотерапію (індуктотермія, ДМХ-терапія, електрофорез), масаж, лікувальну фізкультуру, дихальну гімнастику та санаторно-курортне лікування. Дані заходи проводяться лише після досягнення стійкої ремісії.
Можливі ускладнення бронхіальної астми
Серед можливих ускладнень бронхіальної астми слід виділити:
- астматичний статус і асфіксія;
- гостра або хронічна дихальна недостатність;
- емфізема легенів;
- спонтанний пневмоторакс;
- «легеневе» серце;
- пневмосклероз;
- сегментарний або полісегментарний ателектаз легенів;
- неврологічні порушення;
- ендокринологічні розлади.
Особливості перебігу, діагностики та лікування бронхіальної астми в дітей
Актуальність бронхіальної астми в педіатрії обґрунтована швидким прогресуванням патології при відсутності адекватного лікування. Для дитини з бронхіальною астмою кожен день на рахунку. За кожен день без адекватного лікування доведеться “платити” в майбутньому. Саме тому в дитячому віці важливо своєчасно діагностувати бронхіальну астму й почати ефективно її лікувати.
Особливістю діагностики й терапії бронхіальної астми в дитячому віці є обмежене використання провокаційних тестів та алергенспеціфічної імунотерапії. Лише досвідчений лікар, зваживши всі “за” і “проти”, може прийняти рішення про їхнє використання для діагностики та лікування даного захворювання в дитини.