Алергічний риніт (алергічний нежить) – це запалення верхніх дихальних шляхів, пов’язане з реакцією організму на певну речовину (алерген). Чхання та нежить є захисними діями організму, які спрямовані на усунення алергену.
На алергічний риніт страждає близько 10% населення України. Він є одним з найбільш поширених алергічних розладів. Серед дітей показник захворюваності на алергічний риніт становить 5-10%.
Зміст
- Види алергічного риніту
- Причини виникнення алергічного риніту
- Діагностика алергічного риніту
- Симптоми алергічного риніту
- Лікування алергічного риніту
- Профілактика алергічного риніту
- Можливі ускладнення алергічного риніту
- Особливості перебігу, діагностики та лікування алергічного риніту в дітей.
Види алергічного риніту
За причиною виникнення виділяють такі види даного захворювання:
- Сезонний алергічний риніт (поліноз) – виникає щороку в період цвітіння деяких рослин і утворення спор грибів. Причинами сезонного алергічного риніту є пилок дерев у весняний період (сосна, вільха, ліщина, дуб, береза), трав (тимофіївка, багаття, райграс, лисохвіст, костриця, полин, кульбаба) – у літній; амброзії та інших бур’янів – восени. Спори грибів утворюються з березня по листопад і також є алергенами.
- Цілорічний – (хронічний) виникає протягом року під дією таких алергенів, як пилові кліщі, шерсть і лупа тварин, цвіль, грибок, деякі продукти харчування. Слід мати на увазі, що при постійній реакції на цілорічний алерген може виникнути сезонна алергія. Хронічний риніт має менш бурхливий перебіг, ніж поліноз, але завдає хворим багато неприємностей через постійну закладеність носа й ускладнене носове дихання.
- Вазомоторний – виникає під впливом охолодження, зміни погоди, гормонального дисбалансу, реакції не лікарські засоби.
За тривалістю перебігу виділяють такі види даного захворювання:
- Інтермітуючий – симптоми тривають не більше чотирьох днів на тиждень і не більше чотирьох тижнів протягом року.
- Персистуючий – симптоми проявляються більше чотирьох днів на тиждень понад чотири тижні протягом року.
За формою перебігу риніт буває:
- гострий;
- підгострий;
- хронічний.
У разі поширення процесу на носові пазухи розвивається алергічний риносинусит.
Причини виникнення алергічного риніту
На сьогодні точні причини появи алергії не відомі. Ряд даних свідчить про спадкову (генетичну) природу захворювання. Якщо один з батьків страждає на алергію, то існує ймовірність її розвитку в дитини.
У людей, які страждають на астму та екзему, часто розвивається алергічний риніт.
Факторами розвитку алергічного риніту є часті застуди та тривале застосування медикаментів для лікування ГРВІ.
Безпосередньою причиною алергічного риніту є контакт алергену з організмом людини. Якщо алерген проникає в організм повітряним шляхом, то першим місцем, куди він потрапляє, є носова порожнина, тому в першу чергу запалюється слизова оболонка носа.
До найбільш поширених збудників належать алергени побутового, тваринного, грибкового й рослинного походження.
Діагностика алергічного риніту
Перш ніж почати лікувати це захворювання, необхідно пройти обстеження, оскільки стійке порушення носового дихання часто спостерігається в людей із захворюваннями неалергічної природи: збільшення аденоїдів, синусит, викривлення носової перегородки, іноді – не помічені батьками сторонні предмети в носі дитини, а також інші причини.
Діагностика починається з оцінки анамнезу захворювання та скарг, а також огляду пацієнта й проведення риноскопії (огляду носової порожнини). Основна підказка – це сезон, коли з’являються симптоми. Лікар буде використовувати цю інформацію для призначення первинних аналізів.
Лабораторні методи діагностики:
- загальний аналіз крові (виявляється підвищення кількості еозинофілів);
- ALEX тест – багатокомпонентний тест, який допомагає визначити рівень антитіл до алергенних молекул та екстрактів алергенів у крові, що дозволяє отримати, практично, повну картину сенсибілізації пацієнта. Тест ALEX розроблений на основі унікальних нанотехнологій;
- шкірні проби на алергени (дітям до 3 років не виконуються). У ході цієї процедури лікар поміщає екстракти алергенів на руку або спину, а потім обережно пощипує шкіру, щоб трохи деформувати її поверхню, а екстракт міг потрапити в зовнішній шар шкіри (епідерміс). Якщо у вас реакція на алерген, що міститься в екстракті, досліджувана область стане червоною та з’явиться свербіж. Іноді для підтвердження результатів потрібне введення невеликої кількості екстракту прямо під шкіру. Тест триває 15 – 30 хвилин. Шкірні тести – швидкий спосіб визначити речовини, на які може виникнути алергія;
- аналіз крові на визначення антитіл IgE. Оскільки аналіз крові не такий чутливий, як аналіз шкіри, більшість лікарів використовують його лише тоді, коли в них немає іншого вибору;
- дослідження мазка з носа (цитологія та гістологія).
Інструментальні методи:
- комп’ютерна томографія;
- ендоскопія.
Симптоми алергічного риніту
Алергічна реакція починається з вироблення алергічних (IgE) антитіл (особливий тип білків, що продукуються організмом). Завдання цих антитіл – знаходити молекули шкідливої речовини в крові та тканинах і супроводжувати їх до тучних клітин (тип клітин імунної системи) для знищення. Оскільки тучні клітини руйнують алергени, у кровотік і деякі слизові оболонки (зокрема, слизові носа й очей) потрапляє медіатор під назвою гістамін.
Гістамін робить носові синуси (пазухи носа) й повіки запаленими й набряклими. Цей механізм викликає рефлекс чхання. Набряк слизових призначений для запобігання потраплянню більшої кількості алергенів до організму, а чхання – це спосіб позбутися них. Гістамін також викликає свербіж і дозволяє тканинній рідині потрапити в слизову носа, що призводить до закладеності носа й нежиті.
До основних симптомів захворювання прийнято відносити:
- часте тривале чхання;
- нежить;
- кашель;
- сльозотеча;
- свербіж у носі або горлі;
- ускладнене носове дихання;
- відчуття набряклості носа;
- свербіж, печіння очей;
- набряклість повік;
- темні кола під очима (іноді їх помилково приймають за симптом ураження нирок);
- чутливість очей до світла;
- підвищення температури;
- слабкість і млявість;
- погіршення сну;
- головний біль;
- відчуття закладеності вух;
- почервоніння шкіри на носі або над верхньою губою.
У разі залучення до патологічного процесу носових пазух розвивається алергічний синусит. Для синуситу характерні наступні симптоми:
- біль в області проекції пазух / відчуття тиску / чутливість у цих зонах;
- втрата нюху та смаку;
- повільність, загальмованість, складність у прийнятті рішень;
- вушний біль;
- зубний біль.
Лікування алергічного риніту
Найефективніше лікування будь-якої алергії – уникати контакту з алергеном. Фільтри кондиціонера видаляють пилок з повітря на 99%. Маски можуть значно знизити кількість алергенів, які знаходяться на відкритому повітрі.
Головним завданням лікування алергічного риніту є полегшення стану (зняття симптомів) і профілактика загострень. Це досягається шляхом визначення алергену й обмеження контакту хворого з ним.
У разі підтвердження діагнозу лікар призначить препарати, що допомагають боротися з алергією:
- Антигістамінні засоби блокують рецептори до головного медіатора алергії – гістаміну та зменшують запалення слизових оболонок.
- Судинозвужувальні препарати у вигляді крапель і аерозолів швидко відновлюють носове дихання. Але з ними треба бути вкрай обережними. Пам’ятайте, що застосовувати ці краплі при алергії доцільно лише як тимчасовий додатковий засіб за рекомендацією алерголога, оскільки існує небезпека небажаних побічних ефектів у вигляді стійкого незворотного розширення судин слизової носа. Деконгестанти, такі як фенілефрин і псевдоефедрин, можуть допомогти розблокувати носові проходи й поліпшити дихання. Вони також мають побічні ефекти, такі як підвищення артеріального тиску. Тому не рекомендуються пацієнтам з гіпертонією (підвищеним артеріальним тиском). Також деконгестанти викликають звикання й не повинні використовуватися понад 3 дні поспіль.
- Алергікам призначають препарати на основі кромоглікату натрію та стероїди місцевої дії. Вони випускаються у вигляді спреїв для носа й очних мазей.
- Специфічна імунотерапія. В організм поступово в зростаючих дозах вводиться невелика кількість алергену, винного в захворюванні. Згодом у крові з’являються антитіла, які підвищують опірність організму. Лікарі рекомендують цей метод людям, які не досягають хороших результатів за допомогою ліків або не переносять їх.
- Сублінгвальна імунотерапія. Це таблетки під язик, які приймають за три місяці до початку сезону, що викликає алергію. Терапія проводиться щодня до кінця сезону. У даний час єдиним видом імунотерапії, доступним для орального лікування, є алергія на пилок трав’янистих рослин, у тому числі амброзії.
Препарати, кратність і тривалість прийому може призначити лише лікар, самолікування є небезпечним.
Профілактика алергічного риніту
Оскільки загострення алергічного риніту можуть спровокувати застудні захворювання, переохолодження, стрес, вживання гострої їжі або харчова алергія, профілактичні заходи спрямовані на запобігання впливу на організм перерахованих факторів. Особливу увагу на профілактику слід звернути пацієнтам з групи ризику. Заходи щодо запобігання алергічного риніту включають:
- Дотримання раціональної (гіпоалергенної) дієти, при якій повністю виключається вживання цитрусових, абрикосів, персиків, ківі, ананасів, дині, винограду, обліпихи, граната й горіхів. Рекомендується вживати кефір, біойогурт, зелені та білі яблука, капусту, кабачки, м’ясо.
- Припинення куріння (не лише активного, але й пасивного).
- Усунення шкідливих впливів, пов’язаних з професійною діяльністю.
- Суворий контроль прийому медикаментів, дотримання приписів лікаря.
- Використання безфосфатних засобів побутової хімії, уникнення контакту з токсичними речовинами. (розчинники, бензин, клей тощо).
- Уникнення контакту шкіри з рослинами, а також соком овочів і фруктів.
- Використання одягу й постільної білизни з бавовняних тканин.
- Оптимізація фізичних навантажень.
- Профілактика стресів.
- Зниження концентрації алергенів у середовищі, що оточує хворого.
- Алергенспецифічна імунотерапія.
- Профілактика застудних захворювань.
- Регулярні огляди лікаря, дотримання його рекомендацій.
Раціональна профілактика й фармакотерапія дозволяють запобігти або контролювати розвиток алергічного риніту й уникнути ускладнень.
Можливі ускладнення алергічного риніту
Якщо не займатися лікуванням даного захворювання або не довести його до кінця, можливий розвиток таких ускладнень:
- зниження імунітету;
- зниження працездатності, хронічна втома;
- порушення пам’яті;
- безсоння;
- інфекційний риніт;
- хропіння, апное (зупинка дихання під час сну);
- збільшення аденоїдів, погіршення носового дихання;
- гнійний синусит;
- отит;
- бронхіальна астма.
Ускладнення алергічного риніту можуть проявитися, у першу чергу, у людей з діабетом, серцево-судинними захворюваннями, патологією щитоподібної залози.
Особливості перебігу, діагностики та лікування алергічного риніту в дітей
Алергічний риніт досить легке захворювання зі сприятливим прогнозом для одужання в будь-якому віці. У цілому, відмінностей у симптоматиці, діагностиці та лікуванні алергічного риніту в дітей та дорослих немає. Але слід пам’ятати, що в разі розвитку риніту в дітей варто ретельніше підходити до підбору лікарських засобів. Багато препаратів мають обмеження за віком і їхнє застосування дітьми протипоказано. Не варто займатися самолікуванням. Лише кваліфікований лікар може компетентно підібрати лікування.