Алергічний артрит

Алергічний артрит – це ураження суглобів, яке виникає при потраплянні антигенів (харчових алергенів, бактерій, шерсті тварин, хімічних речовин тощо) у сенсибілізований організм. Перебіг хвороби рідко буває ізольованим. Найчастіше ураження суглобів супроводжується іншими алергічними станами: алергічним ринокон’юнктивітом, кропив’янкою, бронхіальною астмою.

Зміст

1. Причини виникнення алергічного артриту
2. Види алергічного артриту
3. Інфекційно-алергічний, або реактивний артрит
4. Симптоми алергічного артриту
5. Діагностика алергічного артриту
6. Методи лікування алергічного артриту
7. Профілактика алергічного артриту
8. Можливі ускладнення алергічного артриту
9. Особливості перебігу, діагностики та лікування алергічного артриту в дітей

Причини виникнення алергічного артриту

Основним компонентом будь-якого алергічного захворювання є присутність алергену та його вплив на сенсибілізований організм. Алерген – це, найчастіше, білкова речовина, що сприймається організмом як чужорідний агент. У результаті синтезуються специфічні антитіла.

Алергенами є:

• неорганічні речовини (побутова хімія, засоби гігієни);
• шерсть тварин, пилок рослин;
• харчові продукти;
• пил;
• медичні препарати.

Причиною алергічного артриту може бути будь-який алерген природного або синтетичного походження. Ризик розвитку захворювання підвищений у людей наступних категорій:

• з обтяженим алергологічним анамнезом (наявність іншого алергічного захворювання в пацієнта та його близьких родичів);
• які часто контактують з провокуючими факторами патології (наприклад, хворий на поліноз, часто знаходиться на вулиці в сезон цвітіння рослин).

Види алергічного артриту

Алергічний артрит зустрічається в декількох клінічних варіантах:

• гострий алергічний артрит – симптоми яскраво виражені, крім суглобового компонента, присутні інші прояви алергії;
• підгострий, або затяжний алергічний артрит – виражені симптоми, що вимагають медикаментозної корекції; як правило, перебіг даної форми патології тяжчий.

Інфекційно-алергічний, або реактивний артрит

Реактивний артрит – це ревматологічне захворювання, що проявляється ураженням суглобів специфічними імунними комплексами, які синтезуються у відповідь на системне інфекційне захворювання. У медичній практиці реактивний артрит найчастіше асоційований з хламідійною інфекцією та ієрсиніозом.

Симптоми алергічного артриту

До головних ознак алергічного артриту належать:

• біль у суглобах при активних і пасивних рухах;
• місцеве підвищення температури, іноді – лихоманка;
• почервоніння шкіри над ураженим суглобом;
• набряк суглоба;
• обмеження рухливості суглоба.

Суглобовий компонент – це лише одна з ознак алергічного захворювання. Ізольоване ураження суглобів виникає вкрай рідко. Тому, крім ураження суглобів, можуть виникати:

• алергічний кон’юнктивіт;
• алергічний риніт;
• бронхіальна астма;
• кропив’янка;
• атопічний дерматит;
• набряк Квінке.

Діагностика алергічного артриту

На користь артриту алергічного характеру свідчать:

• гострий початок захворювання (після контакту організму з алергеном);
• швидке наростання симптомів;
• обтяжений алергологічний анамнез;
• наявність алергії в родичів.

Для деталізації діагнозу призначаються такі додаткові дослідження:

• загальний аналіз крові (досліджується наявність еозинофілів, при інфекційно-алергічному артриті – неспецифічні ознаки бактеріальної інфекції);
• загальний аналіз сечі (актуально для реактивного артриту, оскільки однією з його причин є урогенітальна інфекція);
• бактеріальний посів сечі;
• імунограма – інформативний метод лабораторної діагностики алергічних захворювань, який дозволяє визначити антитіла, циркулюючі імунні комплекси та інші компоненти імунного запалення;
• ALEX тест – імунологічний тест, який виявляє рівень загального та специфічного до багатьох алергенів імуноглобуліну Е, дозволяє вибрати готову або скласти індивідуальну панель для пацієнта. Тест не дає хибнопозитивних результатів, що гарантує точність постановки діагнозу на підставі отриманих даних;
• рентгенографія суглобів;
• УЗД суглобів;
• пункція суглоба й аналіз синовіальної рідини.

Методи лікування алергічного артриту

Лікування алергічного артриту комплексне та передбачає:

• Припинення контакту з алергеном.
• Дотримання відповідного режиму. Потрібно менше рухатися, щоб не провокувати больовий синдром і забезпечити максимально сприятливі умови для регресу запалення.
• Медикаментозне лікування:
• патогенетична терапія – антигістамінні засоби, при важкому перебігу – глюкокортикоїди;
• симптоматична терапія – нестероїдні протизапальні препарати для зняття больового синдрому й набряку.
• Фізіотерапія (після ліквідації гострих ознак запалення).
• Лікувальна фізкультура – для відновлення рухової функції суглобів.

У разі реактивного артриту важливо усунути інфекцію, яка є першопричиною захворювання. Для цього може знадобитися прийом антибіотиків.

Профілактика алергічного артриту

Головним у профілактиці алергічного артриту є припинення контакту з тригерним фактором (алергеном). Також слід уникати надмірних фізичних навантажень, травм.

Хороші результати дає специфічна імунопрофілактика, яка дозволяє звикнути організму людини до алергену та запобігає патологічній реакції при контакті з ним.

Можливі ускладнення алергічного артриту

Алергічний артрит може мати такі ускладнення:

• некроз компонентів суглоба;
• стійка деформація суглобів з різким обмеженням їхньої рухливості.

За відсутності адекватного лікування алергічний артрит може призвести до незворотних ушкоджень суглобів та інвалідизації хворого. Для попередження таких наслідків і рецидиву захворювання потрібно виключити контакт пацієнта з алергеном і періодично проводити протирецидивне лікування.

Особливості перебігу, діагностики та лікування алергічного артриту в дітей

Алергічний артрит у дітей характеризується більш яскравими клінічними проявами, зокрема, асептичним запаленням суглобів і зворотністю суглобового синдрому. У дитячому віці вище ризик генералізації процесу, розвитку ускладнень.

Діагностика алергічного артриту в дітей принципово не відрізняється від діагностики даної патології в дорослих.

Обираючи лікування, слід орієнтуватися на вік дитини, адже багато препаратів мають обмеження за віком і частково або повністю протипоказані для прийому дітьми.