Алергічний альвеоліт – захворювання, що проявляється запаленням в альвеолах та інтерстиціальній тканині легень. Виникає в разі тривалого потрапляння в дихальні шляхи алергенів у досить великих кількостях.
У науковій літературі перші згадки про дану патологію датуються 1932 роком. Окремі форми захворювання описані значно пізніше.
Середня поширеність алергічного альвеоліту – до 42 випадків на 100 тисяч населення. У структурі захворюваності переважають мешканці сільської місцевості.
Зміст
- Причини розвитку алергічного альвеоліту
- Види алергічного альвеоліту
- Симптоми алергічного альвеоліту
- Діагностика алергічного альвеоліту
- Лікування алергічного альвеоліту
- Можливі ускладнення алергічного альвеоліту
- Особливості перебігу, діагностики та лікування алергічного альвеоліту в дітей
Причини розвитку алергічного альвеоліту
Причиною алергічного альвеоліту є тривалий вплив на організм різних алергенів, у першу чергу, аероалергенів. До найбільш поширених етіологічних чинників алергічного альвеоліту належать:
- пил з частками харчових продуктів;
- промислові хімічні речовини;
- пилок рослин;
- продукти життєдіяльності тварин (шерсть, пір’я тощо);
- побутовий пил;
- спори грибів.
Види алергічного альвеоліту
Загальноприйнятою вважається класифікація алергічного альвеоліту відповідно до особливостей його перебігу. Виділяють наступні форми:
- гострий альвеоліт;
- підгострий;
- хронічний.
Окремо слід сказати про професійний алергічний альвеоліт, який безпосередньо пов’язаний з роботою пацієнта – контакт з алергеном відбувається на робочому місці.
Досить часто використовується класифікація, що враховує причину алергічного альвеоліту. Зокрема, виділяють такі форми захворювання:
- “Легені фермера” (реакція на запліснявіле сіно);
- Багасоз (реакція на цукрову тростину);
- “Легені людей, які вирощують гриби” (реакція на компост);
- “Легені людей, які використовують кондиціонери” (реакція на тривале перебування в приміщеннях з кондиціонуванням або зволоженням повітря);
- Cубероз (реакція на частки кори коркового дерева);
- “Легені того, хто варить солод” (реакція на запліснявілий ячмінь);
- “Хвороба сироварів” (реакція на частки сиру, цвіль);
- Секвойоз (реакція на частки деревини секвої);
- “Легені виробників детергентів” (реакція на окремі групи промислових хімічних речовин);
- “Легені любителів птахів” (реакція на екскременти, лупу птахів);
- “Легені лабораторних працівників” (реакція на сечу, лупу лабораторних тварин (щурів, мишей, морських свинок));
- “Легені виробників пластмас” (реакція на частки пластмаси).
Симптоми алергічного альвеоліту
Гострий алергічний альвеоліт характеризується явним зв’язком з алергеном. На початку проявляються такі симптоми:
- головний біль,
- біль у кінцівках,
- міалгія,
- нудота,
- блювота;
- кашель;
- задишка.
Підгостра форма алергічного альвеоліту виникає в умовах повторного контакту з алергеном у незначних дозах. Симптоми важкі, зв’язок між контактом з алергеном і появою кашлю та задишки встановити досить важко. Хворі також скаржаться на стомлюваність, схуднення. Об’єктивно виявляють ознаки бронхіту. Кожне чергове загострення супроводжується повільнішим і вже неповним відновленням функції легень.
Хронічний алергічний альвеоліт розвивається на тлі багаторічного постійного контакту з алергеном у незначних дозах. Провідними симптомами є:
- сильна задишка;
- кашель;
- субфебрильна (незначно підвищена) температура тіла;
- астенічний синдром;
- анорексія;
- втрата маси тіла;
- міалгія;
- підвищена стомлюваність.
Для професійного алергічного альвеоліту характерний «синдром понеділка»: за вихідні стан хворого поліпшується, а після виходу на роботу симптоми знову наростають.
Діагностика алергічного альвеоліту
Діагностична програма алергічного альвеоліту включає:
- ретельний збір анамнезу (особливо алергологічного та професійного);
- огляд пацієнта (у тому числі перкусія, пальпація, аускультація);
- лабораторну діагностику (аналізи крові, сечі, мокротиння);
- інструментальну діагностику (рентгенографія, бронхоскопія, спірографія, ЕКГ, ЕхоКГ);
- шкірні провокаційні тести;
- ALEX-тест;
- біопсію тканини легенів.
Лікування алергічного альвеоліту
Лікування пацієнтів з алергологічним альвеолітом починають з усунення з оточення хворого алергенів, які викликали захворювання, і припинення контакту з ними.
При легкому перебігу захворювання медикаментозної терапії не потрібно.
У разі тяжкого перебігу альвеоліту використовуються препарати з групи глюкокортикостероїдів.
За потреби застосовують бронхоспазмолітичні, відхаркувальні та інші симптоматичні засоби, проводять лікування супутніх захворювань, у тому числі із застосуванням антибактеріальної терапії.
Хворим з проявами серцевої недостатності призначають кардіотропну терапію.
У період ремісії активно застосовують фізичні методи лікування: масаж грудної клітки й лікувальну фізкультуру, фізіотерапевтичні процедури.
Можливі ускладнення алергічного альвеоліту
До можливих ускладнень алергічного альвеоліту належать:
- бронхіт;
- пневмонія;
- гіпертензія;
- бронхіальна астма;
- емфізема;
- фіброз легенів;
- легенева та серцева недостатність.
Особливості перебігу, діагностики та лікування алергічного альвеоліту в дітей
Принципової різниці в перебігу, діагностиці та лікуванні алергічного альвеоліту в дітей і дорослих немає.
Діти хворіють на алергічний альвеоліт рідше, ніж дорослі. Але слід враховувати, що алергічний альвеоліт у дітей важко діагностується й значній частині хворих ставиться неправильний діагноз.