Токсидермія

Токсидермія – гострий, важкий, часто – смертельно небезпечний алергічний дерматоз. Виникає внаслідок впливу алергенів і характеризується ураженням шкіри та слизових.

Зміст

1. Причини виникнення токсидермії
2. Види токсидермії
3. Симптоми токсидермії
4. Діагностика токсидермії
5. Лікування токсидермії
6. Можливі ускладнення токсидермії
7. Особливості перебігу, діагностики та лікування токсидермії в дітей

Причини виникнення токсидермії

Токсидермія розвивається внаслідок впливу на організм різних алергенів. Практично будь-який алерген може спровокувати алергічну реакцію на кшталт токсидермії. Але найчастіше причинними факторами виступають лікарські засоби, які потрапляють в організм перорально (з їжею), внутрішньовенно, внутрішньом’язово, через шкіру або органи дихання.

Види токсидермії

Фахівці розрізняють кілька форм токсидермії залежно від етіологічних факторів:

• медикаментозна (лікарська);
• алиментарна (харчова);
• контактна (виникає після контакту алергену зі шкірою хворого);
• інтоксикаційна (виникає через важку інтоксикацію організму та є вторинною до інших захворювань);
• професійна (пов’язана з трудовою діяльністю).

За поширеністю процесу виділяють такі форми токсидермії:

• фіксована;
• поширена.

Залежно від ступеня тяжкості виділяють наступні форми токсидермії:

• легка;
• середньої тяжкості;
• важка.

З огляду на різні варіанти клінічної картини важка форма токсидермії ділиться на кілька нозологічних форм. Серед них виділяють синдром Стівенса-Джонсона і синдром Лайєлла.

Синдром Стівенса-Джонсона, або злоякісна ексудативна еритема – смертельно небезпечна форма токсидермії, що виявляється типовим бульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.

Синдром Лайєлла, або токсичний епідермальний некроліз – важке, смертельно небезпечне алергічне захворювання, що виявляється ураженням шкіри та слизових з появою пухирів та ерозій на тлі підвищення чутливості шкіри, її хворобливості та свербежу.

Симптоми токсидермії

Фіксована форма

Для фіксованої форми захворювання характерна поява висипу на невеликій локалізованій ділянці шкіри або слизової оболонки. Погіршення загального стану пацієнта не характерне для даної форми токсидермії.

Поширена форма

Для даної форми захворювання характерне одночасне ураження шкіри та слизових на тлі досить різкого погіршення загального стану з можливим розвитком цілого ряду загальносоматичних симптомів. Серед загальних симптомів слід виділити:

• гіпертермію (підвищення температури тіла);
• загальну слабкість;
• головний біль;
• ломоту в тілі;
• блювоту;
• пронос;
• порушення діяльності серцево-судинної системи (тахікардія, гіпотензія);
• у дуже важких випадках – ступор, сопор і навіть кома.

Прояви на шкірі та слизових можуть бути різними. Найчастіше зустрічається поліморфний висип з одночасною наявністю різних форм. Через ураження слизових у хворого можуть порушуватися фізіологічні процеси прийому їжі, сечовипускання, дефекації. Можливо порушення зору. Згодом до патологічного процесу залучаються внутрішні органи з розвитком відповідної симптоматики.

Діагностика токсидермії

Діагностика токсидермїі ґрунтується на:

• ретельному зборі та аналізі скарг пацієнта;
• зборі та обробці алергологічного й сімейного анамнезу;
• огляді пацієнта;
• лабораторній діагностиці (аналізи крові та сечі, імунограма, бакпосіви біологічних матеріалів (крові, сечі, змивів зі шкіри, слизових);
• шкірні проби й ALEX тест (можуть проводитися лише після стабілізації стану пацієнта);
• інструментальні методи діагностики (УЗД, ЕКГ, рентгенографія тощо).

Важливою частиною діагностичної програми токсидермії є консультації офтальмолога, імунолога, дерматолога, алерголога, уролога, венеролога.

Лікування токсидермії

Спочатку необхідно припинити контакт хворого з чинником, що викликає патологічну реакцію. На весь період лікування й відновлення хворого переводять на дієту.

Медикаментозна терапія включає препарати з групи глюкокортикостероїдів, антигістамінні засоби. У разі поширеної форми захворювання в терапевтичну програму також буде включена інфузійна терапія сольовими розчинами, плазмозамінниками. Симптоматично використовуються знеболюючі засоби. Для профілактики інфекційних ускладнень можуть застосовуватись антибіотики.

Шкіра та слизові обробляються слабкими дезінфікуючими розчинами, мазями з глюкокортикостероїдами, антибіотиками.

У дуже важких випадках застосовується плазмаферез, гемосорбція.

Можливі ускладнення токсидермії

До найчастіших ускладнень токсидермії належать:

• вторинне інфікування;
• порушення зору;
• дизуричні порушення;
• порушення дефекації;
• психологічні розлади;
• косметичні дефекти на видимих ​​ділянках шкіри;
• цистит;
• нефрит;
• поліорганна недостатність;
• кома;
• сепсис.

Особливості перебігу, діагностики та лікування таксидермії в дітей

За винятком підвищеного ризику розвитку ускладнень і необхідності індивідуального підбору дози лікарських засобів у дитячому віці, різниці в клінічній картині, діагностиці та лікуванні токсидермії в дітей і дорослих практично немає.