Контактний дерматит

Контактний дерматит – це шкірне захворювання, яке виникає в результаті контакту епідермісу з подразнюючими речовинами. Існує два варіанти патології:

• неалергічний контактний дерматит – виникає в результаті контакту шкіри з агресивними речовинами (наприклад, формування пелюшкового дерматиту при контакті ніжної шкіри з калом і сечею);
• алергічний контактний дерматит – приклад імунопатологічної реакції уповільненого типу.

Зміст

1. Причини виникнення контактного дерматиту
2. Види контактного дерматиту
3. Симптоми контактного дерматиту
4. Діагностика контактного дерматиту
5. Методи лікування контактного дерматиту
6. Можливі ускладнення контактного дерматиту
7. Особливості перебігу, діагностики та лікування контактного дерматиту в дітей

Причини виникнення контактного дерматиту

Алергічний контактний дерматит – це патологія, яка асоційована з активацією захисних механізмів організму. Перший контакт шкіри з алергеном супроводжується сенсибілізацією імунної системи, тобто здійснюється «перше знайомство» з чужорідним елементом. Цей етап безсимптомний. Але подальший вплив алергену на організм може викликати характерні симптоми захворювання.

Алергічний контактний дерматит належить до категорії «сповільненої алергії». У порівнянні з атопічним дерматитом (IgE-асоційована алергічна реакція негайного типу) алергічний контактний дерматит виникає за деякий час після потрапляння на шкіру алергену. Ці сполуки визначаються імунітетом як чужорідні, у результаті чого запускається каскад імунних реакцій.

Найбільш поширеними алергенами є:

• латекс (який входить до складу рукавичок, медичного обладнання, сосок, деяких іграшок);
• косметичні засоби (парфуми, шампуні, масла, креми, мазі);
• медикаментозні препарати (антибіотики, гормональні засоби);
• харчові алергени;
• побутова хімія;
• органічні алергени (шерсть тварин, пилок);
• метали (особливо – нікель);
• рослини;
• лакофарбова продукція.

Види контактного дерматиту

Контактний дерматит ділиться на:

• простий – виникає в результаті подразнення речовинами, без активації імунопатологічного процесу;
• алергічний – проявляється за деякий час після контакту шкіри з алергеном, оскільки захворювання пов’язане з імунною відповіддю організму.

За перебігом захворювання контактний дерматит може бути гострим і хронічним.

Симптоми контактного дерматиту

Симптоми контактного дерматиту включають:

• почервоніння й набряк шкіри;
• сильний свербіж;
• відчуття печіння, біль у місці патологічного процесу;
• появу характерного висипання: дрібних або великих пухирів;
• після того, як пухирі лопаються, на шкірі з’являється ерозована поверхня;
• можливе лущення шкіри, іноді залишаються пігментні плями;
• при хронічному перебігу шкіра ущільнюється, з’являються ознаки лихеніфікації;
• при гострому перебігу може підвищуватися температура.

Діагностика контактного дерматиту

Найважливішою частиною діагностики контактного дерматиту є ретельний огляд пацієнта й збір анамнезу.

Наявність у хворого іншої алергії (наприклад, харчової), а також алергічних захворювань у близьких родичів свідчить про можливість алергічних реакцій.

Для уточнення діагнозу призначаються додаткові дослідження:

• загальний аналіз крові та сечі;
• імунограма;
• дослідження крові на антитіла IgE (для виключення атопічного дерматиту);
• шкірні (аплікаційні) алергологічні тести.

Методи лікування контактного дерматиту

Основним напрямком у лікуванні пацієнтів з алергічним контактним дерматитом є припинення контакту з алергеном. У більшості випадків цього достатньо для регресії симптомів захворювання.

Медикаментозне лікування застосовується при виражених симптомах захворювання. У таких випадках призначаються антигістамінні препарати з седативною дією.

Для попередження рецидиву захворювання рекомендується:

• використовувати одяг з натуральних тканин;
• віддавати перевагу гіпоалергенним харчовим продуктам;
• дотримуватися правил гігієни;
• періодично обробляти шкіру гіпоалергенними зволожуючими засобами.

Можливі ускладнення контактного дерматиту

На місці пухирів часто з’являються виразки, які служать вхідними воротами для різної бактеріальної флори.

Ускладнення контактного дерматиту, які виникають у разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції:

• піодермія (гнійне ураження шкіри);
• абсцеси;
• флегмони.

Для попередження таких наслідків при перших симптомах хвороби потрібно звернутися до фахівця. Самостійне лікування може призвести до станів, які важко піддаються медикаментозній корекції.

Особливості перебігу, діагностики та лікування контактного дерматиту в дітей

Проблема контактного дерматиту вкрай актуальна для педіатрії, оскільки шкіра дитини надто ніжна й тому частіше зазнає негативного впливу навколишнього середовища. Алергічний варіант контактного дерматиту – рідкісне імунопатологічне захворювання.

Статистичні дані свідчать, що алергічний контактний дерматит більш характерний для дітей раннього віку (до 5 років). У старшому віці переважає простий контактний дерматит.

Шкірні (аплікаційні) алергологічні тести мають меншу діагностичну цінність у педіатричній практиці, оскільки часто дають хибнопозитивний результат.

Лікування дітей з контактним дерматитом практично не відрізняється від лікування дорослих. Але слід пам’ятати, що в дитячому віці препарати та їх дозування повинні підбиратися індивідуально для кожного пацієнта.